Новини компаній: Головні тренди економічного відновлення України. Погляд Aequo

Анна Бабич, виконавча партнерка інноваційної юридичної фірми Aequо (Фото:Aequo)

Відновлення України — надскладне завдання, але починати вирішувати його потрібно вже зараз. Своїм прогнозом головних тенденцій відбудови поділилась Анна Бабич, виконавча партнерка інноваційної юридичної фірми Aequо.

На тлі викликів, які випадають на долю України, життєвий цикл будь-яких прогнозів є дуже коротким, а невизначеність стала звичною умовою роботи. Появу «чорних лебедів» Насіма Талеба навіть логічно очікувати посеред турбулентності бойових дій. Але абсолютно зрозумілим є те, куди суспільство, уряд та бізнес-спільнота намагаються рухати країну. Перед нами стоїть завдання з підтримки та відбудови економіки України, і навколо цього формуються головні тренди найближчих років.

Справедливе завершення війни та безпека

Пріоритетним завданням, принаймні до 2030 року, буде розбудова обороноздатності. В бюджеті на 2024 рік видатки на це зросли до 22,1% ВВП. Завдяки військовій допомозі Україна стала входити до трійки найбільших імпортерів озброєнь, але мати власне виробництво краще з багатьох міркувань.

Концерн «Українська оборонна промисловість» (колишній «Укроборонпром»), створивши спільну компанію з Rheinmetall AG, дав поштовх співробітництву зі світовими виробниками озброєнь, які зацікавлені у відпрацюванні своїх технологій та розвитку потужностей у логістичній зручності до фронту. Цей процес буде пришвидшуватися, у тому числі шляхом розгортання нових індустрій, наприклад, з виробництва безпілотних апаратів. Як би сумно це не було, зараз ми можемо запропонувати світу масштабний полігон для випробувань нової зброї, але водночас з‘являється потенціал для запуску нового локомотива української економіки — інноваційної оборонної галузі світового рівня.

Якщо дивитися на цей тренд крізь призму регуляторних змін, то зрозуміло, що такий стрімкий розвиток військової промисловості та сприяння інноваціям потребує спрощення процедур сертифікації та впровадження (так званий fast track для запуску пілотних проєктів). Також цілком імовірно, що Україна скоро стане на шлях введення так званого FDI (foreign direct investments) режиму, який передбачає певні дозвільні процедури для іноземних інвестицій в Україну в залежності від галузі, розміру та інших параметрів.

Рух до ЄС

Вступ до ЄС — це потужний вектор для нашої економіки, що визначає принципи розвитку на десятиліття вперед та окреслює багато напрямків у процесах відбудови: нове та комплексне регулювання європейського стандарту, процедури комплаєнсу, узгоджену санкційну політику.

У 2024 стартує офіційний початок переговорів про вступ до ЄС. В практичній площині це означає, що відбуватиметься робота над результатами звіту Єврокомісії про прогрес України в межах пакета розширення ЄС, розроблятиметься план дій для виконання рекомендацій звіту, а також буде створено національну програму адаптації до acquis (законодавства ЄС).

Останнє є монументальним завданням, повний обсяг якого буде встановлено за результатами скринінгу Єврокомісії. Проте проведений селф-скринінг вже показав, що понад 3 тисячі нормативно-правових актів потребують внесення змін для того, щоб привести наше законодавство у відповідність до acquis. З них найбільше припадає на такі розділи: транспортна політика, свобода руху товарів, продовольча безпека, ветеринарна та фітосанітарна політика, фінансові послуги та довкілля.

Наприклад, для регулювання діяльності фармацевтичного сектору за стандартами ЄС до українського законодавства має бути імплементовано загалом 71 акт права ЄС, а за напрямом «медичні послуги» — 16 директив та регламентів. У сфері довкілля з 1630 актів права ЄС 956 не мають аналогів в нашому законодавстві. Можна привести багато прикладів й в інших сферах.

Енергетичний сектор, який демонструє нечувану сталість попри російський ракетний терор, в законодавчому плані є одним з найбільш наближених до acquis. Проте й перед ним стоїть багато амбітних завдань, зокрема, прийняття Національного енергетичного і кліматичного плану (NECP). Єврокомісія підкреслює, що NECP має стати керівним документом для відбудови України та враховувати потребу енергосистеми до підвищення стійкості, децентралізації та розширення генерації електроенергії на базі відновлюваної енергетики.

Відбудова інклюзивної країни

Зумовлені війною соціально-демографічні зміни поки що важко повністю осягнути, настільки великого вони масштабу. Ми опинились в глибокій демографічній кризі — працездатна частина населення зменшилась на чверть (оптимістичний прогноз). Скоро не вистачатиме кваліфікованих працівників практично в усіх галузях економіки, але дефіцит стане гострішим через те, що для відбудови потрібно більше ресурсів. В результаті зникне поняття «нежіночої професії» й відбуватиметься трудова міграція.

Зараз уряд намагається зробити все від нього залежне для повернення до України частини населення, що виїхала. І оскільки це в основному жінки, то ми нарешті побачимо багато соціальних програм для запуску жіночого підприємництва, програм перекваліфікації до професій, які раніше не були затребуваними у жінок. Розвиватиметься механізм дотримання рівних умов праці для чоловіків та жінок.

Також важливий момент — високі стандарти інклюзивності стануть новою нормою українського суспільства. За попередніми та оптимістичними оцінками, ветерани та цивільні, що безпосередньо постраждали в зонах бойових дій, складатимуть 10% від населення України. Вони потребуватимуть турботи та реінтеграції в суспільство з усією повагою та комфортом, яке ми тільки можемо запропонувати.

Тому в частині регулювання Україна нарешті отримає велику позитивну зміну — комплексне оновлення трудового законодавства. Старий Кодекс законів про працю радянського стандарту, створений для індустріальної економіки минулого, нарешті буде замінено на нове регулювання, якого вимагає сучасна цифрова економіка. Додатково, буде розвиватися соціальне регулювання для постраждалих верств населення, ветеранів та їх родин.

Залучення інвестицій

Відбудова для нас, українців, несе дуже багато сенсів, це наша місія — відродити те, що у нас забрала війна. Але міжнародні інвестори, навіть маючи на меті підтримати демократичні цінності та основи мирного співіснування, дуже практично підходять до оцінки бізнес-перспектив. Ми фіксуємо їх цікавість до нашої промисловості та бажання глибоко розуміти контекст, тому Aequо створили детальний гайд з відбудови України, що містить огляд потенціалу основних галузей країни та їх актуального регулювання.

Фото: Aequo

На жаль, разом з інтересом ми спостерігаємо і їх обережність та наміри здебільшого займати очікувальну позицію. Це обумовлено трьома головними факторами. По-перше, бракує швидкого, недорогого та дієвого механізму страхування воєнних ризиків. В принципі, цей інструментарій існує як на міждержавному (MIGA — Багатостороння агенція з гарантування інвестицій, інституція ООН), так і на національному рівнях (COFACE у Франції, Export Credits Guarantee Department в Британії тощо). Україна має поки що один успішний кейс із MIGA — угоду із надання гарантій в проєкті М10 Lviv Industrial Park, партнерами в якому є Dragon Capital та ЄБРР.

Перший крок в цьому напрямку вже зроблений й на рівні національного рішення: був прийнятий закон № 9015, що надає Експортно-кредитному агентству (ЕКА) право страхувати від воєнних ризиків інвестиції українських та іноземних компаній в Україні. Ще має бути проведена законотворча робота по класифікації ризиків та визначенню умов та порядок їх страхування. Також статутний капітал EKA для його ефективної роботи треба забезпечувати коштом держбюджету або за сприяння міжнародних донорів.

По-друге, інвесторів стримують обмеження на вивід капіталу, які встановив НБУ на початку війни. Звісно, що Україна має дбати про стабільність своєї фінансової системи в першу чергу, але масового приходу приватних інвесторів в Україну не буде, поки вони не матимуть можливості вивести капітал та гарантувати дохід своїм пасивним інвесторам.

Третім важливим фактором залишається необхідність реформ та посилення боротьби з корупцією. На жаль, репутація України в цьому аспекті в поєднанні з двома попередніми факторами не є найкращою пропозицією для інвесторів. Бізнес вже відкрито вимагає від держави розробки ефективних процедур стимулювання інвестицій. Ці процедури можуть бути як сформованими в Україні, так й наслідуваними із західних практик.

На завершення, хочу торкнутися такої дискусійної теми як отримання репарацій від агресора. На жаль, я не прогнозую, що в перспективі найближчих років ці очікування справдяться. В міжнародному праві механізм репарацій базується на договорі за участі країни, яка має їх виплачувати, або на рішенні Ради Безпеки ООН. Очевидно, що обидва сценарії не є реалістичними, тому український уряд докладає зусиль для створення альтернативного механізму компенсації. Певні етапи вже пройдені, але ключове рішення — міжнародний договір щодо створення компенсаційного фонду за участю держав, де є заморожені російські активи, — поки виглядає досить віддаленою перспективою. Основні ризики на цьому шляху, очевидно, будуть пов’язані із роллю США як гаранта світової фінансової системи. Окрім того, приклади роботи інших подібних механізмів, як-от Компенсаційної комісії ООН з питань компенсації збитків завданих вторгненням Іраку в Кувейт, свідчать про те, що реалізація триматиме декілька десятиріч. В такій ситуації український бізнес не має інших опцій, ніж використовувати приватні юридичні інструменти для отримання компенсації воєнних збитків коштом закордонних активів Росії.

В цілому, «надзавдання» економічного відновлення, безперечно, стоятиме перед декількома поколіннями. Проте тут і зараз ми маємо працювати на перемогу у кількох вимірах — силою зброї на фронтах, та соціально-економічними інструментами закладати підвалини для того, щоб «перезапустити» країну після перемоги.