Пірати Карибського моря відпочивають. Огляд прекрасної тактичної гри Shadow Gambit: The Cursed Crew від майстрів жанру

Shadow Gambit точно сподобається фанатам жанру (Фото:Mimimi Games)

Останні тижні вся ігрова спільнота поглинута Baldur’sGate 3, але час відриватися. На горизонті замаячив новий хіт в особі Shadow Gambit: The Cursed Crew, який точно заслуговує на увагу. І зараз ми в NV Техно розповімо чому.

У середовищі тактичних стелс-ігор ось уже сім років є явний лідер і поводир — німецька студія Mimimi Games. Цей статус команда завоювала ще в 2016 році, коли випустила без перебільшення дивовижну Shadow Tactics: Blades of the Shogun. Проєкт про спецзагін, який виконує секретні завдання сьогуна, порадував якістю як оповіді, так і геймплейних механік. Гра багато в чому зуміла перевершити свою прародительку Commandos 2, але не забула про витоки.

А 2020 року Mimimi закріпила статус дороговказної зірки в жанрі завдяки Desperados III. Користувачі отримали вестерн, де головна зброя — це кмітливість. І незважаючи на різницю в жанрах, в плані опрацювання антуражу гра була гідна стати поряд із Red Dead Redemption 2. Потім Mimimi створила невелике самостійне доповнення до Shadow Tactics, яке за якістю анітрохи не поступалося оригіналу. Але вже тоді відчувалося, що формулу потрібно струсити — змінити напрямок і додати більше можливостей. Я писав про це в оглядах останніх проєктів Mimimi.

І ось студія, немов почувши моє бурчання, випустила Shadow Gambit: The Cursed Crew. Та ж тактика, та ж графіка, ті ж ігрові принципи, але з піратським фентезійним антуражем і набагато більшим простором для божевільних ідей. Чи пішло це на користь? Звичайно.

Завантажуйтеся на борт корабля NV Техно, хапайте пляшку грогу з трюму і дивіться, щоб місцева мавпа не вкрала трикутівку. Зараз я спробую пояснити, чому Shadow Gambit: The Cursed Crew — чудова гра як для фанатів жанру, так і для інших геймерів.

Не вистачає тільки Джека Горобця

Отже, справа була на Загублених Карибах. Так називається фентезійний світ Shadow Gambit: The Cursed Crew, у якому поєднується піратський антураж XVII століття з великою кількістю різномастого чаклунства. Тут у нас кораблі-примари, ходячі скелети, воскресіння, прокляття та Інквізиція в ролі головної лиходійської сили.

Зав’язка дуже проста. Авантюристка Афія Манікато хоче добути скарби легендарного капітана Мордехая Чорне Око. Той, як і годиться в піратській казці, сховав скарб, залишивши до нього заплутаний слід. Дівчина звільняє Червону Марлі — корабель знаменитого корсара, що володіє живою душею — і укладає угоду. Афія стає штурманом на судні і допомагає відшукати скарби, а натомість отримує багатство і вічну славу. Типова піратська мотивація в дії.

Афія та загадковий Блазень / Фото: NV/Mimimi Games

Ось тільки дістатися до скарбу непросто. Потрібно розгадати головоломки, які залишив після себе Мордехай. А паралельно необхідно воскресити колишніх членів капітанської команди. Без них не вдасться відкрити загадкові двері в глибинах Червоної Марлі. Саме за ними, як припускає Афія, заховано незліченні скарби. Завадити в гонитві за купами золота може Ігнасія, лідер Інквізиції, якому пані Манікато дуже вже хоче втерти носа. Антагоніст теж шукає скарб Мордехая, але з власних причин.

Оповідь в Shadow Gambit: The Cursed Crew відчувається аналогом Піратів Карибського мору. Легка, кумедна і злегка інтригуюча історія про банду любителів рому, які розпочали перегони за скарбами. Історії вдається викликати інтерес за рахунок недомовленостей. Користувачам точно захочеться дізнатися, чому Мордехай сховав свої багатства від команди, навіщо Ігнасія прагне роздобути скарб, і хто той таємничий Блазень, який потайки допомагає Афії. Та й поверхневу простоту Mimimi у власному стилі розбавляє кількома несподіванками в другій половині проходження.

Дайджест NV Преміум Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Персонажі вийшли оригінальними щонайменше в плані дизайну і чудово виглядають у піратському фентезі. Тут є схиблена на рослинах лікарка, кухар-асасин з паперовими ляльками, квартирмейстер-аристократ, який розгубив усю спадщину, та інші характерні особистості. На завданнях персонажі спілкуються між собою і нерідко жартують, а між місіями на кораблі доступні необов’язкові діалоги, в яких розкриваються характери та вподобання героїв. Червона Марлі тут теж не виняток — судно виступає повноцінним персонажем зі своїми особливостями і відіграє важливу роль у сюжеті.

І все ж історія в Shadow Gambit — це крок назад порівняно з Desperados III і навіть Shadow Tactics. Між героями не відчувається настільки міцний зв’язок, як у двох попередніх іграх. Вони не прив’язують до себе, а якщо уникати необов’язкового спілкування на кораблі, то про персонажів вийде дізнатися не так вже й багато. У минулих проєктах студії були потужні драматичні моменти — чого тільки вартий фінал Desperados III. Персонажі мали близьку для гравців мотивацію, викликали співпереживання, а часом навіть трансформувалися на очах. Нічого схожого в Shadow Gambit немає, і це бентежить.

Червона Марлі / Фото: NV/Mimimi Games

Зрозуміло, що антураж у грі задає зовсім інший настрій і занурює у веселу пригоду з набором фріків на борту Червоної Марлі. За такий підхід не можна критикувати, але в емоційному плані розраховувати на враження, як від Desperados III, не варто. Та й сумбурний розвиток сюжету пригнічує, особливо спочатку. Сценаристи часто розкидаються термінологією, яка нічого не означає для гравців, замість поступового занурення в історію. І це теж змазує враження. Але загалом свою роль завзятої пригоди з присмаком інтриги на зубах оповідь виконує.

Рецепт давно готовий

Пильний огляд сюжету Shadow Gambit: The Cursed Crew продиктований планкою, яку задала сама ж Mimimi Games. Однак у будь-якій тактичній грі парадом керує глибина механік і геймплейних можливостей. Ось і подивимося, як у новинки склалося в цьому аспекті.

Кожен персонаж має докладний опис / Фото: NV/Mimimi Games

Проходження Shadow Gambit за структурою відрізняється від Shadow Tactics і Desperados III. Попередні ігри студії були лінійними, тобто місії йшли одна за одною. Тут же з’явилася варіативність. Після невеликого вступу гравцям дається певний вибір. На глобальній карті з’являються острови, на території яких можна виконати одне або кілька завдань.

Доручення є двох типів — сюжетні або полювання за чорними перлинами. Окремо стоять текстові квести, які присвячені кожному члену центральної команди і розгортаються на борту Червоної Марлі. Вони діляться на етапи, що поступово відкриваються за сюжетом. Історії ці кумедні й цілком згодяться для загальної різноманітності, але глибоких персональних розповідей про героїв не чекайте.

Чорні перлини потрібні для воскресіння семи бійців. Разом з Афією вони стануть знаряддям, яким доведеться керувати на завданнях. Персонажі вийшли не тільки колоритними, а й унікальними. Однак оцінити реалізацію героїв повною мірою не вдасться, якщо не розібратися, як проходять місії.

На базовому рівні в Shadow Gambit немає жодних змін порівняно зі своїми попередниками. Гравці в ізометричному форматі керують командою з трьох героїв у режимі реального часу. На кожній із локацій вони повинні виконати певний набір цілей — сюди відносяться крадіжки, вбивства, пошук необхідних предметів, різного роду диверсії тощо.

На місцевості можна поставити крапку та побачити, хто і коли на неї дивиться / Фото: NV/Mimimi Games

Весь геймплей заточено під скрадання. Кожен острів на Загублених Карибах усипаний ворогами. У супротивників є конуси видимості. Вдень вони повністю зелені, а вночі включають штрихову область. Вона ж з’являється, якщо в радіусі огляду недруга знаходяться перешкоди — паркани, кущі та інше.

Персонажі гравця здатні пересуватися у двох режимах — стоячи і навпочіпки. Останній дає змогу залишатися непоміченим в областях зі штрихуванням. Герої також можуть переходити на біг, але в цей час вони починають видавати більше шуму і ризикують привернути увагу найближчих супротивників.

У межах локації вороги часто розділені за секторами і майже завжди перебувають у межах видимості один одного. Вони озираються на всі боки, пересуваються за маршрутом, спілкуються між собою, підсвічують місцевість за допомогою ліхтарів, проводять обряди очищення або взаємодіють з оточенням. Усі дії супротивників заздалегідь визначено, тож за допомогою недовгого спостереження вдається вивчити їхні патерни.

Мета гравця — поступово позбуватися недругів, не здіймаючи тривоги. У разі виявлення залишається тільки тікати. Кожен ворог має стрілецьку зброю і відразу відкриває вогонь, побачивши пірата. Відкритий бій у Shadow Gambit має сенс у вкрай рідкісних ситуаціях. Найчастіше набагато простіше відкотитися до найближчого швидкого збереження. Запис прогресу — це частина механіки тактичних стелс-ігор.

На окремі місії потрібно обов'язково брати певних персонажів / Фото: NV/Mimimi Games

Shadow Gambit за аналогією з попередниками регулярно нагадує користувачам, що вони давно не зберігалися. У такі моменти на екрані з’являється величезний зелений дзвін, який пробиває один удар. Звук не дратує, чого не скажеш про надто тривалу анімацію запису прогресу. Від неї встигнеш втомитися. Але зате в новинці розробники придумали цікаве сюжетне обґрунтування для запису прогресу. Магічний антураж дозволяє і не таке.

Власне, у цьому й полягає суть Shadow Gambit. Є великі локації з ворогами, і потрібно будь-якими способами шукати спосіб, як їх зачистити або хоча б прокласти вільний шлях до цілі. Противників можна вбивати або оглушати, а потім зв’язувати. Для шляху пацифіста виразної мотивації, як і раніше, немає. Хіба що вдасться отримати додаткові значки, які виступають аналогами досягнень і видаються за різні дії на завданнях. Схема, знову ж таки, знайома фанатам Mimimi.

Трупи та зв’язаних супротивників необхідно ховати в кущі, всілякі приміщення або скидати у воду. Там вони миттєво зникають, однак процес переміщення ворогів забирає час. Одні персонажі повільно тягнуть їх навпочіпки, але зате видають менше шуму. Інші — переносять на плечах, рухаючись голосніше. У такому разі ризик бути поміченим зростає. А якщо боєць потрапляє в межі зору ворога, то він сповільнюється. За мить зелений конус заповнюється червоним, і оголошується тривога. Часу, щоб кинути труп і встигнути сховатися, немає. Та й це не врятує, адже, побачивши мертвого товариша, над інквізиторами все одно загориться червоний знак оклику.

У журналі можна переглянути цілі та прогрес у отриманні значків / Фото: NV/Mimimi Games

Описаний базовий геймплей працює чудово, причому ще з часів Commandos 2. У Shadow Gambit його не стали ламати, а лише підкоригували в нюансах, які будуть помітні затятим фанатам жанру. Наприклад, у денний час у ворогів зникла невелика штрихова область у конусах, яка була за замовчуванням. Але зате область огляду стала загалом трохи меншою. Крім факелів, можна гасити й ліхтарі. А інтерфейс став ще зручнішим і компактнішим. Ці дрібниці більшість користувачів не помітять. Однак сказати, що геймплей у Shadow Gambit не змінився не можна, адже гра пропонує набагато більше способів усунення супротивників. І ось тут ми повертаємося до персонажів.

Мерзенна вісімка

Як уже йшлося вище, у команді гравців може бути вісім героїв. Сімох із них потрібно воскресити за допомогою чорних перлин та енергії життя. Однак шкода, що розробники не придумали повноцінну історію вербування персонажів, адже вони на це заслуговують. Таку різношерсту банду ще потрібно пошукати. І зараз йдеться не про образи, а про геймплейні можливості.

Піратський магічний антураж дозволив Mimimi вдаритися в експерименти, що дало шикарні плоди. Кожен з бійців отримав незвичайну, унікальну і корисну в конкретних ситуаціях механіку. Афія — здатна телепортуватися до супротивників і здійснювати вбивство, а також заморожувати їх в одному положенні на певний проміжок часу. Кухар Тої залишає ляльку і притягується до неї з будь-якої дистанції, усуваючи противника. У кишенях персонажа є й свисток для привернення уваги.

Канонірка Гаель стріляє як ворогами, так і союзниками зі своєї гармати. Лікар Зулейда вирощує кущ у будь-якому місці та маніпулює рухом стражників за допомогою спеціального порошку. Снайпер Тереза не тільки вбиває з величезної відстані, а й засліплює супротивників. Квартирмейстер Пінкус вселяється в інквізиторів і виконує брудну роботу чужими руками. Судновий тесля Джон виринає з-під землі, швидко вбиваючи супротивників. А шукач скарбів Квентін за допомогою своєї вудки може маніпулювати і соратниками, і недругами.

Є завдання із двома командами / Фото: NV/Mimimi Games

Це опис лише основних властивостей героїв. Якщо копнути в глибину, виявиться чимало нюансів. Наприклад, у Пінкуса є монетка для відволікання уваги, але її не можна використовувати в чужому тілі. Зате, керуючи ворогом, з’являється можливість завести бесіду майже з будь-яким інквізитором, щоб привернути погляд на себе. Кущ Зулейди не дозволяється розміщувати надто близько до ворогів, але з його допомогою можна швидко прикрити тіло. А пірнання Джона — це чудовий спосіб сховатися на видноті.

Головна навичка кожного бійця піддається прокачуванню. На це витрачається завзяття, яке потроху видається за кожне успішно виконане завдання. Після вдосконалення Пінкус отримує можливість переселятися в інквізиторів старшого рангу, Зулейда навчиться приманювати ворогів, а Джон — пірнати разом із союзниками для організації засідок. Таке прокачування хоч і виглядає простим, але впливає на геймплей і розширює сфери застосування навичок.

До двох основних здібностей персонажів додається зброя ближнього бою та пістолети для вбивства. Останні мають обмежений запас патронів, які поповнюються на локаціях. Це ще один важливий привід не влаштовувати гучні перестрілки. Окремо важливо пам’ятати, що всі прийоми мають перезарядку й анімацію тривалості. Остання особливо важлива, коли необхідно спланувати ланцюжок вивірених дій. Наприклад, Афія і Джон за допомогою телепорту і виринання вбивають кілька секунд. Їх обов’язково встигнуть помітити, якщо неподалік знаходиться хоч один ворог, якого ніхто не відволікає.

При цьому розробники добре попрацювали над навчанням. Після воскресіння кожного персонажа починається тренування, в якому знайомлять з усіма здібностями бійця і його унікальними особливостями. За такий підхід Mimimi окреме спасибі, адже тактичні ігри — не найпростіший жанр, особливо для новачків.

Місць, щоб ховати трупи, завжди багато / Фото: NV/Mimimi Games

Геймплейне розмаїття персонажів породило десятки комбінацій, які можна виконувати в бою. Знаходити всі зв’язки, продумувати плани і реалізувати їх одне задоволення. У такі моменти відчуваєш себе генієм-маніпулятором, який смикає за ниточки і домагається всіх поставлених цілей, перебуваючи в оточенні ворогів. А завдяки режиму спільних дій, коли можна задати команди всім персонажам і наказати паралельно їх виконати, створювати комбінації ще й дуже зручно.

Моя улюблена зв’язка — це телепорт Афії, пірнання Джона і постріл Терези. А ще добре працює відволікання за допомогою Пінкуса і Зулейди, щоб потім Тої здійснив приховане вбивство. Однак усе перераховане вище — базовий рівень. Дуже часто доводиться мислити набагато креативніше, наприклад, застосовувати два відволікання, вбивство цілі за допомогою телепорту, виринання або снайперського пострілу, а потім різко накривати труп кущем і ще встигати заховати героїв. І такий складний процес дарує задоволення на кшталт перемоги над важкими босами в Elden Ring.

Кожна локація — це як головоломка, де треба знайти недоліки, за допомогою них вклинитися у ворожий стрій і потихеньку зруйнувати його. Звісно, частина сценаріїв для усунення супротивників підготовлені розробниками і добре простежуються. Але набагато цікавіше експериментувати, застосовуючи нестандартні підходи. І в Shadow Gambit є всі інструменти для цього завдяки геймплейному розмаїттю персонажів і відмінному балансу між навичками героїв і розстановкою суперників.

Від кожного персонажа є користь у різних ситуаціях / Фото: NV/Mimimi Games

Реалізація ворогів теж не підвела. Крім стандартних аколітів і комісарів, які не піддаються відволіканню, є багато нових видів супротивників. Судді стоять на вежах і мають величезні конуси зору. Жінки-монахині завжди ходять парами, і вбивати їх потрібно одночасно, інакше інша обов’язково підніме тривогу. А прогностики відчувають атаку і знерухомлюють персонажа. Якщо в цей час не усунути їх іншим героєм, то перший помре. Загалом серед супротивників достатньо нових видів ворогів, хоча порівняно з бійцями гравця тут розмаїття не таке вражаюче.

Добре, але без явного прогресу

А ось де Mimimi не дослухалася до моїх зауважень, так це в плані дизайну оточення. Не подумайте, він не поганий. Просто окремі нововведення дуже вже напрошуються, але замість них розробники реалізували лише кілька вельми спірних рішень.

Почну з хорошого. Вертикальність і різноманітність локацій усе ще на вищому рівні. Розробники передбачили варіативність у виборі маршрутів, подбали про укриття, додали малопомітні ходи і можливості підніматися на височини сходами і ліанами. В одному місці є варіант стрибати по дахах у тіні, в іншому — здійснювати перебіжки в тісно забудованих районах, а в третьому — ховатися за пам’ятниками могил, пальмами та іншими нетиповими загородженнями.

Як майданчики для реалізації комбінацій умінь персонажів, локації виконані шикарно. Цього вже достатньо, щоб отримувати величезне задоволення. Але до Mimimi, як до лідера, вимоги вищі, особливо на тлі попередніх ігор студії. Перша і головна проблема — інтерактивність на локаціях не поліпшили. Так, біг по воді все ще викликає гучний звук, на піску залишаються сліди, що приваблюють інквізиторів, а подекуди на ворогів можна скинути величезний камінь або вистрілити з гармати. На окремих локаціях є ще заготовлені механізми відволікання супротивників на кшталт взяти смолоскип в одному місці й підпалити ящики в іншому. Однак цього замало.

Маніпулювання противниками / Фото: NV/Mimimi Games

Чому не реалізувати повноцінну систему погодних умов, зачатки якої були в Shadow Tactics? А куди поділося розмаїття інтерактивних предметів для відволікання ворогів, як у Desperados III? Ось буває йдеш локацією, бачиш візок на пагорбі та стражників внизу. Так і хочеться зіштовхнути його, але такої можливості не передбачено.

Зате розробники запропонували виконувати на окремих локаціях по два завдання. Причому після першого всі вбиті противники з якоїсь причини воскресають. Це виглядає дивно і навіть злегка розчаровує, адже усувати тих же ворогів по другому колу не хочеться. Проблема частково нівелюється тим, що цілі місій розставлені на різних частинах острова, а персонажі можуть висаджуватися в декількох місцях. У результаті маршрути перетинаються лише частково, але все одно неприємно.

А ще на локаціях з’явилися спеціальні вороги, які стримують входи в безодню. Для гравців це спосіб покинути локацію після завершення доручення. Коли такого супротивника вдається усунути, у невеликому радіусі створюється імпульс, що знерухомлює всіх недругів. Рішення загалом цікаве і навіть позитивне. До цієї ж скарбнички належить повноцінна карта з демонстрацією всіх ворогів різних рангів. Для довгострокового планування дуже корисне нововведення.

Після місії можна у прискореному режимі переглянути весь свій маршрут / Фото: NV/Mimimi Games

Про графіку загалом сказати нічого. Картинка виконана в дусі Mimimi — різкі обриси укупі з гуашшю. Якщо порівнювати з попередніми проєктами, то злегка покращилася контрастність і деталізація. А в колірній гамі стали переважати відтінки зеленого і фіолетового. Зі звучанням ситуація гірша. Треки підходять під антураж, але вони вийшли занадто фоновими і невиразними. У Shadow Tactics і Desperados III щонайменше головні теми добре запам’ятовувалися. А в Shadow Gambit вся музика вивітрюється з голови дуже швидко.

Обов'язково спробуйте 8 / 10

Shadow Gambit не здійснює революцію у жанрі стелс-тактик у режимі реального часу. Гра лише вносить точкові зміни у знайому схему. Є кілька пострілів повз, але переважно всі покращення позитивні. А нові персонажі з унікальними механіками та вороги створили чудову варіативність та простір для реалізації дуже незвичайних сценаріїв вбивства. Я рекомендую випробувати Shadow Gambit усім гравцям, особливо шанувальникам жанру. Десятки годин насолоди проєкт легко забезпечить.