Повернути час назад. У Шотландії розпочали сміливий експеримент із відновлення геному диких кішок

Дикі кішки під загрозою зникнення через схрещування з домашніми (Фото:Лорі Кемпбелл / naturepl.com)

У боротьбі за виживання шотландських диких кішок генетики з Брістольського університету починають експериментальне відновлення геному цього унікального виду.

Загроза зникнення гірських котів виникла через схрещування з домашніми кішками, і щоб повернути оригінальну популяцію диких кішок, вчені планують ідентифікувати та видалити геномні сліди домашніх кішок.

Генетичний проєкт, який проводять генетики з Брістольського університету, є науковим еквівалентом «повернення часу назад», оскільки вчені прагнуть повернути гени шотландських диких кішок до їхнього оригінального стану.

Ден Лоусон, керівник проєкту з генетики, пояснює: «Цей процес відомий як деінтрогресія, і це науковий еквівалент спроби розшифрувати геном. У нас є тварини із сумішшю двох наборів генів. Ми хочемо розділити ці набори і відтворити оригінальну популяцію диких кішок у Шотландії. Це буде непросто, але користь буде значною не тільки для диких кішок, а й для інших видів, що перебувають під загрозою зникнення, які генетично змішані з подібними тваринами».

Історично дикі кішки в Шотландії та домашні коти трималися окремо, рідко схрещуючись. Однак, внаслідок втрати середовища проживання, розвитку транспортної мережі та поширення домашніх кішок, чисельність шотландських диких кішок скоротилася і відбулося активне схрещування з домашніми представниками цього виду. Процес цього схрещування посилився в 1960-х роках, коли створювалися популяції диких кішок у неволі в Шотландії.

Кроком уперед у збереженні шотландських диких кішок став випуск потомства приручених тварин у дику природу. 19 особин, оснащені GPS-нашийниками, вже освоюють навички виживання в природному середовищі. За наступні три роки планується випустити ще 40 диких кішок.

Проєкт також використовує технологію «фотопасток» для відстеження котів на території. Надзвичайно важливою є увага до генетичного відновлення, яке потребуватиме від 10 до 20 поколінь, а також винятково ретельного контролю за розведенням і генетичного аналізу. Цей амбітний проєкт є останньою надією на порятунок шотландських диких кішок і може також допомогти у збереженні інших видів, які зіткнулися із загрозою генетичної гомогенізації.